Тил: сили жити далі — Оксана Пасічник

Очікуємо з друку у жовтні.

Анотація:

Збірка оповідань Оксани Пасічник «Тил: Сили жити далі» – це широка та щемка мозаїка людських доль, що розгортається на тлі сучасної війни в Україні. Книга складається з шести тематичних розділів («Село», «Вікна темного міста», «Життя-буття», «Школа», «На чужині» та «Епілог»), кожен з яких фіксує різні грані сьогодення: від незламного духу українського села та тривожних міських буднів в умовах блекаутів до шкільних уроків під обстрілами та туги тих, хто опинився за кордоном. Через історії простих людей: матерів, що проводжають синів у вічність, волонтерів, дітей, які бережуть сімейні традиції, та стареньких, що мстяться ворогу, авторка змальовує портрет сучасної України, де війна стала звичним тлом для щоденного життя, але не забрала бажання жити далі.

Ця книжка не лише про біль втрати, а про неймовірну внутрішню силу тих, хто залишається у тилу, при цьому у жодному разі не протиставляючи їх тим, хто тримає фронт. Поєднуючи в собі смуток і тонкий гумор, страх і незгасну надію, оповідання показують, як українці вчаться заново дихати, любити, закохуватися та знаходити втрачені сенси у найтемніші часи. «Тил: Сили жити далі» – це своєрідний маніфест людській незламності, солідарності та щирій вірі в перемогу, що нагадає кожному читачеві, що життя триває попри все, а прапор, викопаний із землі, обов’язково зустріне своїх визволителів.

Від авторки:

Оксана Пасічник — мій творчий псевдонім, я — авторка з Києва, випускниця річної письменницької програми Академії «Риба». Маю дипломи перекладачки, економістки та маркетологині. З дитинства мріяла писати, але аж до січня 2023 року це було якось «не на часі». Усе змінилося разом із рішенням піти на програму Письменницької академії «Риба». От з того часу й пишу, бо по-іншому просто не виходить.

Мої оповідання та новели вже публікувалися в збірках і антологіях, зокрема «Неопалима купина», «Любов перемагає», «Її війна», «Алхімія короткої прози», «За нашого часу» та «Молода українська проза часів війни». Пишу різне й у різних жанрах, бо все ще шукаю свій голос. Пишу як для дорослих, так і для дітей, бо впевнена, що саме з ними слід говорити про найважливіше.

Задумка «Тилу» народилася на річному письменницькому курсі. Хотілося показати ретроспективу відчуттів, болю й надій простих українців і зрештою спростувати нав’язаний ворожою пропагандою міф, ніби десь війни немає. Вона наразі живе в кожному з нас — уламками, болем, спогадами, розірваними зв’язками й втратами. Але при цьому українці показують неймовірну силу відновлюватися, вірити, сподіватися і просто жити. І цим неможливо не захоплюватися. Буду рада, якщо історії «Тилу» не залишать вас байдужими й ви разом із героями зможете плакати, вірити, сподіватися і навіть сміятися.

Видання побачило світ
за сприяння письменницької академії «Риба»