(Комплект) Тиха ріка — Юлія Максимейко, Особисте — Сашко Середа

Світлій пам’яті Антона Дербілова, художника, скульптора, музиканта.

Ці книжки мали побачити світ раніше. І їхні чарівні обкладинки ще до повномасштабного вторгнення створила Аня — учасниця гурту “Рогата Жаба” і донька харківського художника й музиканта Антона Дербілова. На початку цього року Антон загинув у боях за Луганщину, та його побратими продовжують захищати Україну. Весь прибуток від продажу книжок піде на потреби 5-ої Слобожанської бригади НГУ, у якій служив Антон. Це найменше, що ми, автори, видавництво “Відкриття” і друкарня “Поліпрінт”, можемо зробити, шануючи його пам’ять.

Анотація “Тиха ріка”:
Є ріки бурхливі – гірські, з порогами, створені для пригод. Є ріки глибокі й тихі. Вони течуть вздовж зелених берегів, над якими верби низько схиляють гілля.
Тут є дерев‘яні човни, прив‘язані посірілими мотузками до рибальських містків, жовте латаття, риба й очерет.
Сюди найчастіше приходять наодинці — шукати спокою. Тут не може статися нічого поганого. Тут ніколи не ставалося нічого страшного.
Що б не вирувало довкола, течія тихої ріки завжди принесе нас до себе самих, від безпечного «до» у бажане «після». Підземні джерела не втомлюються живити цю ріку, а вона — оприявнювати плинність всього живого. Саме такі відчуття Юля намагалася передати своїми текстами.

Анотація “Особисте”:
Якщо торкнутися поверхні — це дебютна збірка поезії. Та якщо зазирнути вглиб — відкривається щоденник поетичних рефлексій дорогою від студентської парти до серйозності передвоєнного часу, де харківські вулиці переплелися з дніпровською набережною, а відлуння дружківських потягів чути в гуртожитках Ніжина.
Тут на кожній сторінці — людина, спогад, емоція. Тут у всьому — особисте.

Видання побачило світ коштом видавництва «Відкриття» за підтримки друкарні «Поліпрінт».